EN
Share

Лампа. Fiat lux -Да буде світло!

Лампа. Fiat lux -Да буде світло!

З далекої сивої давнини в той час як людина навчилась видобувати та підтримувати вогонь у її життя увійшло світло. Точніше кажучи, можливість освітлювати своє помешкання, подовжувати свій день, у той час, як вже настала темрява.

Перестрибнемо кілька тисячоріч. Антична Греція та Рим – колиски європейської цивілізації. З багатьох джерел про історію пристроїв для освітлення приміщень появу ламп відносять саме до цього періоду історії – олійні лампи. Насправді вони з’явились раніше, але саме у цей час стали самостійним об’єктом інтер’єру. Одночасно зі звичайною плошкою з олією, у яку було занурено фітиль, робили складні за формою та наділені символікою, сокральним та художнім змістом лампи. Вони вироблялись з кераміки, каменю, металів та їх сплавів, та були розповсюджені на весь світ (у рамках поняття Оукомени мешканця тих часів – Євразія, Африка та Індія).

З самого свого початку світло відігравало одну з перших ролей як у повсякденному так у релігійному житті. Це впливало й на загальний вигляд лампи – були прості та складні за виглядом та опорядженням церемоніальні.

Паралельно з технологією освітлення за допомогою олії розвивалась інша – свічки. Це джерело набуло популярності за часів християнства та міцно увійшло у його церемоніал – панікадило, хорос, кандило, канделябри.

Далі можна спостерігати таку цікаву тенденцію – олійні лампи мали широке поширення, але більше зустрічались, як предмет, котрий впевнено увійшов в ужиток простих людей невеликого та середнього достатку (мова йде про країни Європи), а освітлення за допомогою свічок, як правило, зустрічалось у обстановці людей з великим достатком (ознака статусу) та у церквах. Таке розподілення вплинуло й на зовнішній вигляд та осмислення ламп, у першому випадку, як необхідний та утилітарний предмет ужитку, та арт об’єкт, ознака розкішу – у другому. Канделябри робили з металів та їх сплавів, каменю, кришталю. На зовнішній вигляд канделябрів – як предметів інтер’єру світських помешкань дуже сильно впливала стародавня семантика змішана разом з християнськими віруваннями. Світло завжди наділяли надприродною силою та пов’язували з божественним початком. За часів Античних Греції та Риму вранішня зірка звалась Lucifer (у наш час відома багатьом, як планета Венера, яку можна спостерігати під час вранішньої та вечірньої зорі) та дослівно перекладається, як та що несе світло. Пізніше у християнських текстах ім’я зірки було перетворено на ім’я янгола, що пав. Таким чином свічки тримали істоти з крилами, що несли світло, як їм і було положено за античним повір’ям, але без свого імені. Тільки на французькій мові збереглась етимологія слова, яке корінням йде у античність та нагадує про першоджерело – lustre (освітлювати, сяяти).

Згодом конструкції канделябрів та люстр все ускладнювались, та з’являлось все більш декоративних деталей – кришталеві плафони, абажури.

Така ситуація тривала аж доти доки 1853 року у Бориславі, що на Львівщині місцевими аптекарями Яном Зегом та Ігнатом Лукасевичем була винайдена гасова лампа, яка наступного року була показана на міжнародній виставці у Мюнхені та відзначена спеціальною премією. Після вдалого використання цієї лампи у Відні вона почала поширюватися спочатку Європою та стала зватися – віденською лампою. Вінахід було продано промисловцю Рудольфу Дітмару, який наладив виробництво цих ламп (на блошиних ринках Західної та Східної України, а подекуди й східніше, досі можна зустріти гасову лампу з клеймом Дітмара на вентилі).

Згодом ця лампа з’явилась й у Сполучених Штатах та після деякої переробки пішла у масове виробництво та оновлена повернулась до Європи, але під назвою – американська лампа. Гасова лампа, на відміну від попередників однаково користувалась попитом, як у забезпечених, так й малозабезпечених шарів населення, але, все ж таки, залишалась відмінність між багатим вбранням ламп для представників вищого світу, та аскетичністю і практичністю приладів для скромних буржуа.

Тим часом, поки гасова лампа змінювала назви та мандрувала з Європи до Америки та назад, Томас Едісон у 1879 році винаходить електричну лампу накалювання. Це починає новий етап еволюції лампи, як необхідного предмета ужитку будь якої людини та нової філософії дизайну приладів освітлення. З появою нової технології освітлення змінюється й зовнішній вигляд – абажури та плафони стають меншими, урізноманітнюються варіанти зовнішнього вигляду. Якість освітлення стає кращим, конструкція лампи також покращується за рахунок шарнірів на ніжці лампи.

Наступною революційною зміною відзначився 1930 рік, коли автомеханік Джордж Корводейн винаходить елемент лампи – маленькі пружини, котрі дозволяють лампі приймати найбільш вдалу форму та фіксувати її.

Далі сторінки еволюції лампи гортаються все скоріше й скоріше, разом з прогресом та появою все нових технологій. З’явились лампи холодного накалювання, світлодіодні. Поява нових джерел живлення та освітлення тягне за собою зміну вигляду лампи – вона стає все більш технологічною за дизайном. Матеріали з яких вона робиться різноманітні – дешеві та дорогі, крихки та міцні. Світло може бути різким та м’яким. За зовнішнім видом вона стає більш демократичною.

Так склалося що на протязі всієї своєї історії лампа завжди мала дві функції – освітлювати простір приміщення, та освітлювати свого власника, демонструючи його смаки, вподобання та хто він є, стаючи, таким чином, не просто елементом облаштування інтер’єру, а символом.

 

 

статтю підготувала Катерина Кублицька (директорка Portal-21)

Share post: